Встану я осіннім ранком,

В день прийдешній посміхнуся,

В сіру хмарку загорнуся,

Вип’ю кави філіжанку...

В каві заміть цукру – радість,

Й не вершки – проміння сонця

Що застрибнули в  віконце

І принесли ранкову сладість.

А до кави не тартинка –

Мрія давня заповітна

Про безкрай небес блакитний

Де літати хочу стрімко.

Осінь простягла до мене

Руки, вітром обіймая…

«Люба, підійди до краю,

І лети в високе небо..»