Дощове)

Хмара була невдоволена. Вона хотіла відпочити, але ніяк не могла вмоститися. Ця дама була чималенька, тому й місця на небі потребувала теж досить багато. Вовтузячись, мов стара бегемотиця, хмара намагалася влаштувати кожну свою опуклість. І небо ж наче таке безкрає, і поряд немає жодної сусідки, а влягтися ніяк не вдавалося. Якась важкість всередині не давала хмарині спокою. Вона намагалася влягтися і на даху високого будинку, і на верхівці красеня –дуба, і просто розтягтися по всьому небокраю, проте нічого не виходило. Нарешті хмара знайшла, як їй здалося, дуже зручну місцину між двома пагорбами і стала туди втискуватися. Лише маленька купка ніяк не хотіла вміщуватися в таке зручне ложе. Хмара піднатужилася, глибоко вдихнула і … на землю пролилася раптова короткочасна літня злива. Зітхнувши з полегшенням, хмарина ще трохи пововтузилася і, нарешті, заснула..