Тема: Зброя всередині нас.
Мета: Роз’яснити поняття «агресія», розповісти про різни форми побутової агресії:
фізична, словесна, емоційна.
План виховної години:
Агресія (лат. aggressio —
напад) — інстинктивна
поведінка людей, тварин, яку породжує страх, лють тощо. Вона виражається в
нападі або загрозі нападу на особин свого (рідше чужого) виду, спрямована на пошкодження або зруйнування. У випадку,
якщо агресія виявляється в найбільш екстремальній і соціально неприпустимій
формі, вона переростає у насильство.(Вікіпедія)
-
Що використовує
тварина для нападу? …. кігті, зуби, отруту, шипи тощо. А людина?....(діти
називають варіанти зброї)
-
Все це
називається одним словом: яким? ЗБРОЯ.
-
А чи лише за
допомогою матеріальної зброї можна напасти на людину? Чи тільки з вагомою
зброєю можна вчинити над кимось насильство? (Учні доходять до висновку, що є й
моральне насильство)
-
А чи можна
назвати слово чи емоцію зброєю? Давайте поміркуємо:
Зброя вбиває – це однозначно. А чи можна
вбити словом?
А емоцією?
А думками?
-
Давайте
проаналізуємо що сильніше: матеріальна зброя чи нематеріальна? З пістолета
можна вбити чи поранити. Якщо поранити – це боляче. Але є знеболювальні ліки, а
втручання хірурга може швидко поставити людину на ноги. А якщо людину оббрехали перед тим, хто йому дорогий?
Якщо людині об’явили бойкот в колективі? Чи це не є насильством? А якщо на вас
накричали нізащо? Оскорбили?
-
Пригадайте вислів
: «Краще мені померти, аніж оце чути чи терпіти». А чи приходила вам думка про
смерть у момент найсильнішої образи на батьків чи друзів?
-
А тепер
подумайте, а ми самі могли спричинити комусь такого болю, що людина хотіла б
померти?
-
Тож ми можемо
зробити висновок, що кожен з нас - носій
могутньої зброї: слова. Кожен з нас може не лише бути жертвою агресії, а й сам
стати вільним чи невільним агресором. Чи свідомим…
-
Від матеріальної
зброї можна вдягти бронежилет, заховатися у бомбосховище.. А чи можна
захиститися від моральної агресії та насильства? Дуже складно. Але деякі
прийоми все-таки є.
-
Якщо на вас
нападається одноліток, то самий вірний спосіб – уникнути спілкування з ним.
Якщо це неможливо (наприклад, це однокласник), то намагатися не перебувати з
ним наодинці. Бажано, що з вами були дорослі або ж інші діти. Краще, якщо це
будуть ваші приятелі.
-
НІ В ЯКОМУ РАЗІ
не можна відповідати агресією на агресію. (До речі, це справедливо і у відношенні батьків, коли вони на вас
кричать без причини.) Якщо відповісти образою на образу, то агресивна енергія
підсилиться не в 2 рази, а в декілька! Такий феномен, але в позитивному ключі ,
спостерігається, коли ви об’єднуєтеся за
роботою: 2 зроблять не у 2 рази більше, ніж
один, а в 3, а то й у 4!
-
Що ж робити, коли
на вас нападається дорослий? На жаль, буває й таке. Якщо це не батько чи матір,
то необхідно негайно повідомити їх про те, що сталося. І знову нагадую: ПІД ЧАС
НАПАДУ НЕ ВІДПОВІДАТИ АГРЕСІЄЮ!
-
Якщо ж сталося
так, що ви потрапили батькам «під гарячу руку», особливо з причини, потрібно
мовчки вислухати все, що вам скажуть і вийти в іншу кімнату при першій же
нагоді. Найкраще сісти за уроки: батьки інстинктивно не чіпають дітей які
навчаються)! Піти з дому до друзів –
гірший варіант: вам можуть поставити це у провину, і тоді з’явиться додаткова
причина вас наказати.
-
Якщо агресія
дорослих безпідставна й регулярна, і ви
не можете цього уникнути, то потрібно звернутися до:
1.
Національна «гаряча лінія» з питань
запобігання насильству та захисту прав дитини
2.
0-800-500-335 або 386(для звінків з
мобільного)
3. Всеукраїнська безкоштовна дитяча лінія «телефон довіри»:
0-800-500-21-80
4. Дитяча «гаряча лінія»: 0-800-500-225
5. Уповноважений Президента України з прав дитини: (044)
253-78-03
6. Полтавський міський центр соціальних служб для сімї,
дітей та молоді (м.Полтава, вул. Жовтнева, 36, кім. 146), тел. 56-20-52
Тобто агресія –
суто тваринний інстинкт, і людині він притаманний, як рудимент чи атавізм. Але,
на жаль, ми з цим стикаємося занадто часто. Тому варто самому собі нагадувати
«Агресії – НІ!»
Немає коментарів:
Дописати коментар