Тема: Зброя всередині нас.

Мета: Роз’яснити поняття «агресія»,  розповісти про різни форми побутової агресії: фізична, словесна, емоційна.

План виховної години:

Агресія (лат. aggressio — напад) — інстинктивна поведінка людей, тварин, яку породжує страх, лють тощо. Вона виражається в нападі або загрозі нападу на особин свого (рідше чужого) виду,  спрямована на пошкодження або зруйнування. У випадку, якщо агресія виявляється в найбільш екстремальній і соціально неприпустимій формі, вона переростає у насильство.(Вікіпедія)

-         Що використовує тварина для нападу? …. кігті, зуби, отруту, шипи тощо. А людина?....(діти називають варіанти зброї)

-         Все це називається одним словом: яким?  ЗБРОЯ.

-         А чи лише за допомогою матеріальної зброї можна напасти на людину? Чи тільки з вагомою зброєю можна вчинити над кимось насильство? (Учні доходять до висновку, що є й моральне насильство)

-         А чи можна назвати слово чи емоцію зброєю? Давайте поміркуємо:

Зброя вбиває – це однозначно. А чи можна вбити словом?

А емоцією?

А думками?

-         Давайте проаналізуємо що сильніше: матеріальна зброя чи нематеріальна? З пістолета можна вбити чи поранити. Якщо поранити – це боляче. Але є знеболювальні ліки, а втручання хірурга може швидко поставити людину на ноги. А якщо  людину оббрехали перед тим, хто йому дорогий? Якщо людині об’явили бойкот в колективі? Чи це не є насильством? А якщо на вас накричали нізащо? Оскорбили?

-         Пригадайте вислів : «Краще мені померти, аніж оце чути чи терпіти». А чи приходила вам думка про смерть у момент найсильнішої образи на батьків чи друзів?

-         А тепер подумайте, а ми самі могли спричинити комусь такого болю, що людина хотіла б померти?

-         Тож ми можемо зробити висновок, що кожен з нас  - носій могутньої зброї: слова. Кожен з нас може не лише бути жертвою агресії, а й сам стати вільним чи невільним агресором. Чи свідомим…

-         Від матеріальної зброї можна вдягти бронежилет, заховатися у бомбосховище.. А чи можна захиститися від моральної агресії та насильства? Дуже складно. Але деякі прийоми все-таки є.

-         Якщо на вас нападається одноліток, то самий вірний спосіб – уникнути спілкування з ним. Якщо це неможливо (наприклад, це однокласник), то намагатися не перебувати з ним наодинці. Бажано, що з вами були дорослі або ж інші діти. Краще, якщо це будуть ваші приятелі.

-         НІ В ЯКОМУ РАЗІ не можна відповідати агресією на агресію. (До речі, це справедливо і  у відношенні батьків, коли вони на вас кричать без причини.) Якщо відповісти образою на образу, то агресивна енергія підсилиться не в 2 рази, а в декілька! Такий феномен, але в позитивному ключі , спостерігається, коли ви об’єднуєтеся  за роботою: 2 зроблять не у 2 рази більше, ніж  один, а в 3, а то й у 4!

-         Що ж робити, коли на вас нападається дорослий? На жаль, буває й таке. Якщо це не батько чи матір, то необхідно негайно повідомити їх про те, що сталося. І знову нагадую:  ПІД ЧАС  НАПАДУ НЕ ВІДПОВІДАТИ АГРЕСІЄЮ!

-         Якщо ж сталося так, що ви потрапили батькам «під гарячу руку», особливо з причини, потрібно мовчки вислухати все, що вам скажуть і вийти в іншу кімнату при першій же нагоді. Найкраще сісти за уроки: батьки інстинктивно не чіпають дітей які навчаються)!  Піти з дому до друзів – гірший варіант: вам можуть поставити це у провину, і тоді з’явиться додаткова причина вас наказати.

-         Якщо агресія дорослих безпідставна й регулярна, і  ви не можете цього уникнути, то потрібно звернутися до:

1.     Національна «гаряча лінія» з питань запобігання насильству та захисту прав дитини

2.     0-800-500-335 або 386(для звінків з мобільного)

3.     Всеукраїнська безкоштовна дитяча лінія «телефон довіри»: 0-800-500-21-80

4.     Дитяча «гаряча лінія»: 0-800-500-225

5.     Уповноважений Президента України з прав дитини: (044) 253-78-03

6.     Полтавський міський центр соціальних служб для сімї, дітей та молоді (м.Полтава, вул. Жовтнева, 36, кім. 146), тел. 56-20-52

Тобто агресія – суто тваринний інстинкт, і людині він притаманний, як рудимент чи атавізм. Але, на жаль, ми з цим стикаємося занадто часто. Тому варто самому собі нагадувати «Агресії – НІ!»