Остроградський Михайло Васильович
(12(24).09.1801, с. Пашенівка Кобиляцького повіту (зараз Козельщанського району) Полтавської обл. — 20.12.1861(1.01.1862), Полтава)

  
Походив з родини збіднілих дворян, які мали глибоке козацьке коріння. Коли Михайлові виповнилося 8 років, батько віддав його до Полтавської гімназії. У 1816 р. батько все-таки везе сина до Харкова для підготовки і вступу до університету, і  в юнак стає студентом.

У 1818 році він одержує атестат, рік живе у батька і повертається у Харків для поглиблення знань з математики. Остроградський успішно склав усі екзамени, крім екзамену з філософії, до складу якої входили і богословські науки. Професор, який викладав цю дисципліну, відмовився приймати екзамен на тій підставі, що Остроградський не відвідував його лекцій, і написав наклепницьку доповідну записку до ради університету, в якій звинувачував Остроградського і Осиповського в безбожності. Міністерство освіти і духовних справ, якому було передано справу, вирішило звільнити з посади ректора Осиповського, а Остроградському запропонувало складати екзамени втретє. Остроградський відмовився екзаменуватися втретє і врешті залишився навіть без атестата про закінчення університету. Сталося це у 1822 р. Ця прикра історія анітрохи не пригасила в ньому любов до науки. Остроградський приймає сміливе рішення — їхати до Парижа, який був у той час центром наукових досліджень з тих проблем, що найбільше цікавили молодого математика.

Остроградський прожив у Парижі шість років (1822—1828). Талант і завзятість молодого вченого привернули увагу. У 1826 р. Остроградський подає до Паризької Академії наук своє дослідження з поширення хвиль на поверхні рідини. Цими проблемами й інші відомі математики. Та Остроградський знайшов принципово новий підхід. Успіх молодого вченого став його значним внеском в гідродинаміку. Існує версія, нібито Остроградський виконав це дослідження, перебуваючи у борговій в'язниці (куди він потрапив через матеріальні нестатки — був неспроможний сплатити за житло): батько Остроградського, незадоволений довгим перебуванням сина за кордоном, перестав висилати йому гроші. Михайло Васильович заборгував значну суму грошей господареві готелю, за що його посадили у в'язницю для боржників. Там, спостерігаючи за хвилями Сени, він начебто і написав працю «Теорія хвиль у посудині циліндричної форми».

У 1828 р. М. Остроградський повертається до Петербурга уже відомим вченим. Він подає Академії наук три праці, в одній з яких він формулює та доводить теорему, яка сьогодні відома як теорема Остроградського – Гауса.

У 1829—1830 pp. Михайло Васильович написав науковий твір "Курс небесної механіки" і під час відрядження до Парижа подав його Паризькій академії наук. Французькі вчені дали чудову характеристику цій праці. Твір Остроградського був надрукований французькою мовою в Петербурзі. Це творче відрядження Остроградського до Парижа піднесло його авторитет і принесло йому славу першого вченого-математика Росії.

До Остроградського приходять слава і визнання. У 1831 р. його обирають академіком Петербурзької Академії наук, згодом він стає членом-кореспондентом Паризької Академії наук, дійсним членом ряду інших академій: Римської, Туринської, Американської, почесним членом Київського та Московського університетів та багатьох наукових товариств.

З поверненням Остроградського до Петербурга розкрився ще один визначний його талант — талант блискучого лектора і педагога. Вчений викладав одночасно у Головному педагогічному інституті та в чотирьох військових навчальних закладах Петербурга — Морському кадетському корпусі, Інституті корпусу шляхів сполучення, Михайлівському артилерійському та Головному інженерному училищах, виступав з публічними лекціями, серйозно цікавився питаннями викладання та навчальних програм. Головну мету освіти М. Остроградський вбачав у тому, щоб пробудити здатність до самостійного мислення. Він намагався виховати у своїх учнях почуття гідності та впевненості у своїх силах. Великого значення надавав учений підвищенню ролі теоретичних знань в інженерній практиці, формуванню інженерної інтелігенції.

Михайло Васильович на все життя зберіг любов до свого краю, до рідної мови. Навіть під час лекцій він частенько вставляв яке-небудь дотепне українське слівце. Влітку майже щороку виїжджав на Україну і тут, у своєму маєтку, проводив відпустку. Перебуваючи в Пашенній, він з властивою йому широтою влаштовував бенкети селянам.

Влітку 1861 р. М.В. Остроградський за звичаєм відпочивав у своєму маєтку і багато купався. З часом на спині з'явився нарив, що перейшов у відкриту рану. Після лікування йому стало краще і він почав збиратись до Петербурга, але доїхав лише до Полтави. Новорічної ночі Остроградський раптово помер у будинку Старицьких. Близькі виконали його останню волю: "Я умру у себе, так поховайте, щоб мені було видно і Пашенне, і Довгу, і Глибоке". Його поховали у родинному склепі рідного села Пашенного.

За свою майже 40-річну наукову діяльність Михайло Васильович написав понад 50 наукових праць з різних галузей математики: математичного аналізу, аналітичної і небесної механіки, математичної фізики, балістики тощо. На засіданнях Академії він прочитав не менш як 86 доповідей і дав близько 62 рецензій на різні наукові праці, подані до Академії. Близько 15 таких рецензій було надруковано. На жаль, рецензія на геніальну працю М. І. Лобачевського "Про начала геометрії" виявилась несправедливою. М. В. Остроградський не зрозумів суті відкриття Лобачевського.

У вересні 1901 року, коли відзначалося 100 років від дня народження М. В. Остроградського, з ініціативи Полтавського гуртка аматорів фізико-математичних наук в Полтаві відбулося урочисте засідання. В ньому взяли участь професори В. П. Єрмаков (з Києва), В. А. Стеклов, О. М. Ляпунов (з Харкова), М. Є. Жуковський (з Москви) та ін. Вітальні телеграми з цієї нагоди було отримано з Парижа, Варшави, Тарту (Юр'єва), Праги, Кракова, Тбілісі (Тифлісу), з багатьох міст Росії та України.

У 2001 році ЮНЕСКО внесла Михайла Остроградського до переліку видатних математиків світу.

Монета «Михайло Остроградський»

Знаходиться в обігу з 20 серпня 2001 року. Ювілейна монета номіналом 2 гривні, присвячена 200-річчю з дня народження видатного українського вченого-математика, академіка п'яти академій (Паризької, С.-Петербурзької, Римської, Туринської та Американської) Михайла Васильовича Остроградського.

Монета виготовлена з нейзильберу, якість виготовлення — звичайна. Діаметр монети 31,0 мм, вага — 12,8 г, гурт — рифлений, тираж — 30 000 штук. Автори: ескізів — Микола Кочубей, моделей — Володимир Атаманчук.

На лицьовому боці монети (аверсі) у центрі зображено потік інтегральних кривих у системі координат, а також малий Державний Герб України, написи в чотири рядки: УКРАЇНА, 2001, 2, ГРИВНІ та логотип Монетного двору Національного банку України.
На зворотньому боці монети (реверсі) зображено портрет М. В. Остроградського, ліворуч — інтеграл дробово-раціональної функції (метод інтегрування таких функцій названий його ім'ям); праворуч — напис у два рядки півколом: 1801-1862, Михайло ОСТРОГРАДСЬКИЙ.