Як важливо правильно сплкуватися з іншими. Бо людина може жити лише в соціумі, у спілкування з такими ж, як вона. Але часто трапляється, що людина залишається самотньою. І більшість з таких самотніх - це люди з інвалідністю.
Їхня самотність - це наше невміння (або небажання) правильно з ними спілкуватися. Чому ми соромимося таких людей? Вважаємо, що вони гірші? Другого гатунку? Що рухає нами, коли ми відвертаємо погляд від людини на інвалідному візку чи незрячої? Мабуть те, що нас ніхто не навчив, як правильно підійти, допомогти чи просто триматися з такою людиною на рівних.
